Практичне заняття. Військове мистецтво, побут та традиції українського козацтва.

Б. Булава

Булава – це влади знак,
Що втрима в руках не всяк.
До тієї булави
Треба, друже, голови!
В кошового булава
Рік всього в руках була.
А тоді на Раді він
Звіт тримав з усіх сторін:
Що зробити встиг за рік
Цей шановний січовик.

Д. Вуса

Вуса — гордість козака,
Ними й ворога зляка.
Не носили бороди
Наші лицарі-діди.

А.Одяг

Жупан, сорочка, гарний шлик –
Це лицарский святковий лик –
Ще поясок шовковий,
Парадні все обнови.

В. Оселедець

Оселедець – не рибина,
А козацькая чуприна.
Він за вухо зачіпався
Та під шапкою ховався.

Г. Тулумбаси

В двох котлах закрили дірки,
Натягнувши тугі шкірки.
Вийшли зовсім не прикраси,
А козацькі тулумбаси.

Довбиш б’є в них паличками,
Січ скликає до майдану.
Цей порядок жив роками,
Викликав до себе шану.

Ж. Шабля

Шабля – лицарю сестриця,
З нею він в бою, мов криця.
Зброя честі козака
Гарна і дзвінка яка!

З. Церква Покрови – козацька святиня.
Дух, а не камінь в ній був головним.
Матір Ісуса – Січі Берегиня –
Вкрила народ свій Руном Світловим.

Завдання: Приведіть у відповідність вислови та малюнки

Про гостинне козацьке житло (легенда)

Січ - ото в запорожців кріпость. Коло неї були окопи, вали, а всередині дзвіниця була така, що в неї й гармати ставлялися... А жили вони скрізь по степах кущами, в землянках, або по-їхньому, бурдюгах: так чоловік по п'ятнадцять, двадцять, а то й менш.

У Січі - так там жили все по куренях, по скільки там сот чоловік. Та й курені були великі. Ставлялись курінь до куреня причілком, а в них були стовпи й сволоки. А в бурдюзі так просто все було: одні двері та одне віконце, - маленьке та таке, як тарілочка, кругле, - а то й зовсім без вікна.

Оце викопа козак яму, обставить її чим там попало, обліпить, обмаже, поставить піч хліб пекти, зробить кабицю страву варити та й живе. Димарів тоді не було. Зимою як розпалить камінь, так він аж горить - уже холодно не буде.
Де в яких землянках було і вбранство: по стінах висіла зброя всяка, а на покуті стояли образи, - усі розмальовані, під золотом. Попід стінами ставляли лавки, ослончики, щоб було де сісти.

Землянок запорожці ніколи не замикали. Як їдуть куди або йдуть, то так і кидають їх: ніхто нічого не зачепить. У них так, що хто хочеш, той заходь у землянку. Як хочеш їсти, розводь вогонь, бери казан, вари страву, яка там зоставлена, їж, пий, спочивай - заборони не було. А приїде хазяїн, так ще й рад гостеві, бо то тільки й родини йому на широкому степу. Він йому рад, він його і привітає.

Тепер увійдеш у хату, так вона красить кутками, а не красить пирогами, а тоді було не так: усякого нагодують. Хазяїн їде куди, так ще й зоставляє страву для прохожого. Хто хоч, заходь. Та й заходять, було. Наїдяться, нап'ються на дурничку та зроблять хрест, поставлять його серед землянки - це значить, що були гості й дякують господареві.

Прочитай та напиши відповідь одним словом на питання:

1. Що розташували у центрі кожної Січі?

2. Землянка у степу де мешкали від 15 козаків?

3. На чому козаки варили собі страву?

4. Що козаки розвішували на стінах своїх бурдюгів?

5. Чи використовували козаки замки у бюрдюгах?

6. Що гості залишали хазяїну бурдюга на дяку?